Без вини винні: статус морських агентів в Україні

31 серпня, 2021 · Публікації

Статус морського агента в Україні не відповідає принципу “as agent only”. Морський агент в рамках договору про взаємодію сторін під час агентування суден наділяється додатковою правосуб’єктністю.

Особливості морського агентування визначені главою 5 Кодексу торговельного мореплавства (КТМ) України (статті 116-119). Виходячи зі змісту частини 1 статті 116 КТМ України, морський агент є постійним представником судновласника. Із аналізу положень частини 3 статті 116, пункту «в» частини 1 статті 118 КТМ України можна дійти висновку, що у відносинах з третіми особами морський агент зазвичай виступає від імені судновласника, що відповідає давно відомому міжнародному принципу судноплавства «лише у якості агента» (as agent only).

Проте чи дійсно морський агент є виключно посередником? Чи може морський агент виступати від власного імені у відносинах з третіми особами, нести відповідальність за дії свого принципала чи бути стороною у судовому спорі, пов’язаному із сплатою портових зборів? Саме про ці питання піде мова нижче.

Специфічний статус агента за договором

Протягом щонайменше, останніх п’яти років, відносини морського агента та Адміністрації морських портів України (АМПУ) щодо оплати портових зборів та інших послуг, що надаються Адміністрацією суднам, опосередковуються типовим «договором про взаємодію сторін під час агентування суден», який було розроблено самим АМПУ, що періодично переукладається на майже ідентичних умовах та є одночасно по своїй суті договором приєднання.

Зазначимо, що законодавство не встановлює жодних специфічних вимог до умов таких договорів, в силу чого виникає необхідність в аналізі особливостей конструкції останніх.

За впровадженими АМПУ умовами договору морські агенти наділяються певною самостійною «правосуб’єктністю», за якою виокремлюються їх права/обов’язки/дії/витрати від прав/обов’язків/дій/витрат судновласника, що не є притаманним для «звичайних» відносин представництва за Цивільним (ЦК) та Господарським (ГК) кодексами України.

До таких особливостей можна віднести умову, відповідно до якої морські агенти завжди несуть персональну фінансову відповідальність перед АМПУ за оплату відповідних платежів.

Тим більше, безпосереднім платником портових зборів та послуг виступає також морський агент.

Разом з тим, цілком очевидно, що судновласник нестиме відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента, як за власні (пункт «в» частини 1 статті 118 КТМ України) лише у разі, якщо агент (1) діяв в межах наданих повноважень та (2) уклав з третіми особами договір саме від імені судновласника, а не власного імені.

Отже, склалася ситуація коли:

  • морський агент визначений як постійний представник судновласника;
  • у відносинах з третіми особами морський агент зазвичай виступає від імені судновласника;
  • договором агентування встановлено специфічні, непритаманні «звичайним» відносинам представництва за ЦК та ГК України, ознаки. Зокрема, договори агентування наділяють морського агента додатковими правами та обов’язками.

В силу таких особливостей статусу морських агентів з’являється певною мірою поле для маніпулювання з боку АМПУ в судових спорах щодо сплати портових зборів та плати за інші послуги за договором. В таких спорах позиція АМПУ доволі проста: агенти у статусі відповідачів у справі – належні відповідачі, адже вони є самостійними платниками портових зборів, що слідує з умов договору однак, морські агенти у статусі позивачів – неналежна сторона спору, оскільки вони є «виключно посередниками» за положеннями законодавства та діють без відповідного доручення судновласника у суді.

Підтвердженням такої поведінки виступають численні приклади з судової практики, коли АМПУ ініціює судові спори проти морських агентів щодо виконання договору в частині стягнення плати за послуги та портові збори. До прикладу у справі № 916/1667/19 (рішення Господарського суду Одеської області від 9 вересня 2020 року; № 916/3837/19 (рішення Господарського суду Одеської області від 3 серпня 2020 року; № 908/1489/19 (постанова Верховного Суду (ВС) у складі колегії суддів Касаційного господарського суду(КГС) від 24 липня 2020 року).

Що кажуть суди?

Правова природа договорів про взаємодію сторін під час агентування суден, що укладаються між морськими агентами та АМПУ була неодноразово проаналізована національними судами, у т.ч. Верховним Судом.

Так судами було надано значну кількість правозастосовних орієнтирів щодо визначення правового статусу морського агента, зокрема:

  • морські агенти є належною стороною у спорах з АМПУ, які стосуються оплати морським агентом портових зборів та інших послуг, що надавались АМПУ агентованим суднам (постанова ВС у складі колегії суддів КГС від 13 квітня 2021 року по справі № 916/1936/20);
  • договори агентування є договорами про надання послуг, де морські агенти виступають від власного імені замовниками/отримувачами відповідних послуг (постанова ВС у складі колегії суддів КГС від 26 лютого 2020 року у справі № 910/2741/19);
  • саме у морських агентів, а не судновласників, виникають зобов’язання зі сплати послуг, що надаються за договорами про взаємодію (постанова ВС у складі колегії суддів КГС від 24 липня 2020 року по справі № 908/1489/19);
  • договір про взаємодію враховувався адміністративними судами як доказ, що підтверджував належний статус агента як позивача, у тих спорах, що безпосередньо не стосувалися виконання умов договору про взаємодію (ухвала Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2017 року у справі № 815/6477/16).

З наведених рішень суду чітко вбачається, що морський агент є самостійним учасником відносин за впровадженим АМПУ договором.

Водночас не дивлячись на таку практику, АМПУ не перестає звертатися до всіх можливих способів доведення протилежного.

Так, в одній із нещодавніх справ в спорі між морським агентом та АМПУ щодо повернення морському агенту надмірно сплаченої суми корабельного, адміністративного та санітарного зборів, АМПУ було подано клопотання про витребування у морського агента доказів наявності повноважень від судновласників стосовно стягнення таких сум.

Суд, в свою чергу, відмовив в задоволенні такого клопотання та зазначив, що «…документи, про витребування яких клопоче сторона, є доказами, що обґрунтовують позовні вимоги, та надання таких доказів є правом позивача (морського агента)».

В результаті суд першої інстанції дійшов висновку, що морський агент – належний позивач у справі та задовольнив вимоги останнього (постанова ВС у складі колегії суддів КГС від 13 квітня 2021 року по справі № 916/1936/20).

Міжнародний досвід статусу морського агента

Слід зауважити, що покладання на морських агентів певних фінансових зобов’язань не є унікальним явищем для міжнародного досвіду судноплавства. Зокрема у доповіді від 29 вересня 2016 року «Зобов’язання суднових агентів – міжнародний погляд» генеральний директор Федерації національних асоціацій суднових брокерів та агентів (FONASBA) зазначив, серед іншого, наступне:

«Лише в якості агента» – за умови чіткого формулювання та належного застосування, правило витримало випробування часом та є загальновизнаним, як в англійському законодавстві, так і в інших юрисдикціях.

Однак його статусу загрожує низка останніх змін … Портові та інші органи влади все частіше намагаються змусити суднових агентів приймати додаткові зобов’язання від імені осіб, яких вони представляють, щоб запобігти невиконанню зобов’язань».

Що ми маємо та до чого прагнути?

Як бачимо, на цей час склалася ситуація коли морські агенти попри законодавчо встановлену модель правового статусу, окремо зобов’язані за впровадженими АМПУ договорами виступати у відносинах з АМПУ від власного імені, нести особисту відповідальність та наділені додатковими правами та обов’язками.

З огляду на неминучість виникнення спорів між АМПУ та морськими агентами в рамках договору ми бачимо наступні виходи із ситуації.

Перший, АМПУ надалі у судових спорах з морськими агентами щодо виконання договору агентування прийме до уваги практику ВС, що склалася та відійде від позиції, що морський агент – це неналежний позивач у подібних справах.

Другий, АМПУ перегляне свій договір агентування та впровадить у відносинах з морськими агентами таку редакцію договору, за якою б агент виступав виключно посередником у відповідності до положень КТМ України.

Команда